Поштова втратила своє значення “міської площі”

Що необхідно зробити на Поштовій площі, щоб перетворити її на якісний публіний простір? Відповідь на це питання (яким насправді мають задаватись в першу чергу відповідальні за її реконструкцію) намагається дати Світлана Шліпченко, теоретик урбанізму, доцент кафедри культурології НаУКМА, викладач історії та теорії архітектури.

Поштова площа, на жаль, вже давно втратила своє значення “міської площі”. Можливо, чи не єдиним рішенням що могло б надати їй характеру  доступного якісного публічного простору, було б – зробити вул Сагайдачного “напів”-пішохідною, спробувати перенаправити транспортний потік /хоча б вздовж набережної/, а саму поверхню площі зробити у  вигляді чогось типу ‘єдиної платформи’, але не так, як зараз – розрізати її естакадою та магістраллю, а об’єднавши всі пішохідні території, ще й вивести все це до Дніпра. Треба ж хоч якось реагувати на присутність річки у місті! Але абсолютно зрозуміло, що в наших умовах це все є малоймовірним, бо це дуже дорого, потребує дуже хорошого архітектурно-планувально-інженерного пропрацювання, стратегічного мислення, і коли я говорю про “стратегічне мислення”, то маю на увазі серйозне пропрацювання теми усіма ‘зацікавленими сторонами’ /на засадах учасницького підходу/ та вироблення продуктивного компромісу. Але зараз можна було б хоча б врахувати зауваження з “доступності”! Це не вимагатиме якихось супервитрат.

Мої зауваження:

1) Найперше – це брак інформації в публічному доступі, відсутність хоч якогось діалогу між містянами, “таємничими проектувальниками” і муніципальною владою

2) Площа просто зникає, вона остаточно перетворюється на транспортну розв’язку; ті візулізації, що можна подивитись у відкритому доступі, не дають вичерпної інформації про об’єкт (немає, скажімо, розрізів, скоріше за все, спеціально немає картинки, яка б дала уявлення про “вид”, що відкривається на естакаду з “покрівлі шоппінг-моллу” або від  входу до фунікулера)

3) Я навмисне назвала те, що нам пропонується замість площі, – покрівлею/кришею шоппінг-моллу, при чому в усіх сенсах; у фігуральному – увесь проект наразі виглядає “камуфлюванням” справжньої інтенції; і в буквальному – бо створено щось типу “острову в океані” – території, відрізаної, ізольованої, недоступної для “звичайних пішоходів”, що вже говорити про інвалідів, мам з дитячими візками, велосипедистів! І до речі, всі, хто “насолоджуватиметься” відпочинком на цьому  “острові,” будуть дихати вихлопами авт з естакади. Якщо говорити про якісь паралелі, в Парижі,  приміром, був досить невдалий досвід спорудження напівпідземного комлексу Forum les halles на місці знаменитого “чрева”, але зараз там іде серйозна реконструкція, а паспорт об’єкта там доступний і дуже інформативний   документ. Скажімо, навіть трибуни (тимчасовий об’єкт) до Дня Республіки на площі Конкорд в Парижі супроводжуються інформацією про те, хто  споруджує, які терміни, скільки це коштує тощо.

Світлана Шліпченко – теоретик урбанізму, кандидат філософських наук, доцент кафедри культурології НаУКМА, викладач історії та теорії архітектури. Куратор проекту “Метрополіс-Київ” Українського відділення фонду імені Гайнріха Бьоля. Автор праць “Архітектурні принципи постмодернізму”, “Записано в камені”

Підтримати Поштову площу волонтерською роботою або пожертвою

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s